Презентації шкільного психолога
Методичні рекомендації
щодо адаптації учнів 1 – го класу
до шкільного навчання для вчителів, батьків
Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших.
Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.
Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу.
Рекомендації батькам та педагогам:
- створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини;
- роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі);
- перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків;
- формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
- обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи;
- неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей;
- виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання;
- урахування темпераменту дитини у період адапації до шкільного навчання;
- надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю за її навчальною діяльністю;
- заохочення дитини не тільки за навчальні успіхи;
- розвиток самоконтролю і самооцінювання, самодостатності дитини.
Рекомендації батькам
щодо сприяння успішності процесу адаптації дітей
до навчання в школі
- Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
- Не відправляйте дитину до школи без сніданку, бо вона багато працює та витрачає сили.
- Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
- Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування такої особливої риси як впевненість у своїх можливостях.
- В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання.
- Розширюйте і збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками, вчить враховувати думки інших для формування власних поглядів.
- Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.
- Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вислуховуйте зауваження вчителя не в присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати сварку.
- Дозволяйте дитині виявити самостійність, заохочуйте найменші вияви.
- Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.
- Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, 2-3 години вона має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.
- Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати.
- Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог.
- Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. Головними мають бути справи дитини, її радощі і біль.
- У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі запитання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.
- Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
- Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.
Десять заповідей для мами і тата першокласника:
- Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків.
- Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні, так і життєві інтереси.
- Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.
- Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».
- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими.
- Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання.
- Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
- Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
- Частіше хваліть вашу дитину. Хваліть словом, усмішкою, ласкою.
- Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
Лист-звернення до найближчих і найдорожчих людей – моїх батьків.
- Не псуйте мене. Я чудово знаю, що не повинен одержувати все, про що прошу. Я просто перевіряю вас.
- Не бійтеся виявляти твердість до мене. Я віддаю перевагу цьому, бо це дозволяє мені знати своє місце.
- Не застосовуйте силу в стосунках зі мною, бо це навчить мене думати, що сила – це єдине, що має значення. Я швидше сприйму, якщо ви керуватимете мною.
- Не будьте не послідовними. Це збиває з пантелику і примушує мене намагатись вийти «сухим із води» у всіх можливих випадках.
- Не давайте обіцянок, може виявитись, що вам не вдасться їх дотримати. Це підірве мою довіру до вас.
- Не піддавайтесь на мої провокації, коли я навмисне говорю і роблю речі, що засмучують вас. Інакше я знову намагатимусь здобути таку «перемогу».
- Не засмучуйтесь занадто, коли я кажу: «Я вас не люблю». Насправді я не це маю на увазі, але хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили щодо мене.
- Не примушуйте мене відчувати себе меншим, ніж я є насправді. Я компенсую це тим, що поводитиму себе, як «центр Всесвіту».
- Не робіть за мене те, що я можу зробити сам. Інакше я почуватимуся немовлям і вимагатиму, щоб мене обслуговували завжди.
- Не звертайте занадто багато уваги на мої шкідливі звички. Зайва увага тільки сприяє їх закріпленню.
- Не робіть мені зауважень в присутності інших людей. Я охочіше сприйму ці зауваження, якщо ви поговорите зі мною наодинці.
- Не намагайтесь обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Я в цей момент чомусь погано чую і ще гірше ставлюся до співпраці. Я нічого не маю проти того, щоб обговорити мою поведінку, але пізніше.
- Не намагайтесь повчати мене. Ви б дуже здивувалися, дізнавшись, як добре я знаю, що таке «добре» і що таке «погано».
- Не примушуйте мене вважати, що мої помилки – злочин. Я повинен навчатись робити помилки, не вважаючи при цьому, що ні на що не здатен.
- Не прискіпуйтесь до мене і не гарчіть. Бо інакше мені доведеться прикинутись глухим, щоб якось захиститись.
- Не вимагайте від мене пояснень щодо моєї поганої поведінки. Я часто справді не знаю, чому зробив те чи інше.
- Не випробовуйте занадто мою чесність: мене легко злякати, тоді я починаю обманювати.
- Не забувайте, що розвиваюсь і люблю експериментувати. У такий спосіб я вчуся, тому прошу з цим змиритися.
- Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитись на власному досвіді.
- Не звертайте надто багато уваги на невелике погіршення мого самопочуття. Я можу навчитись одержувати задоволення від того, що через погане самопочуття я перебуваю в центрі уваги.
- Не відмахуйтеся від мене, якщо я ставлю вам чесні й прямі запитання: інакше ви виявите, що я перестав вас запитувати й шукаю інформацію там, де мені її пропонують.
- Не відповідайте на мої дурні й безглузді запитання:я просто хочу звернути на себе вашу увагу.
- Ніколи не вважайте, що просити вибачення в мене – нижче вашої гідності. Ваші чесні вибачення й визнання своїх помилок викликають у мене теплі почуття до вас.
- Ніколи не стверджуйте, що ви досконалі й непогрішні, інакше мені доведеться бути гідним занадто багато чого, а так не хочеться переконуватися у зворотному.
- Не переймайтеся тим, що ми проводимо занадто мало часу разом: варто потурбуватися про те, як саме ми його проводимо.
- Не дозволяйте моїм страхам збуджувати у вас тривогу: інакше я дійсно злякаюся. Демонструйте мені вашу мужність і власну хоробрість.
- Не забувайте, що мені потрібні ваші розуміння й підтримка. Я гадаю, що ви й без мене це знаєте.
- Ставтеся до мене, як ви ставитеся до своїх друзів: я теж хочу бути вашим найкращим другом.
- Не забувайте: ваші добрі думки й теплі побажання, які ви щедро даруєте мені щодня, якщо не зараз, то пізніше повернуться вам сторицею.
- Пом’ятайте, що у вас є найбільше диво на світі. Це диво – я, ваша дитина!
Інформація запозичена з книги «Розвиваємо логічне мислення і творчі здібності. Поради батькам.» ТОВ «Видавнича група «Основа»»
Кiлькiсть переглядiв: 311